Вірш «Біло» від бібліотекарки Горобіівської сільської бібліотеки Кристіни Колотай

 Вірш «Біло» від бібліотекарки Горобіівської сільської бібліотеки Кристіни Колотай.

Біло.

Сніг летів в різні боки й засипав все сміливо,

Мов би знав, що в цей час людям треба хоч трішки дива.

Обіймав серед ночі дерева, посипав кожну гілку.

Помилуйтеся, люди, такого не буде вже влітку.

Біло.

Земля заснула в чеканні, усе спить під пухким покровом.

На вікнах вночі виростали візерунки чудові.

З димарів іде дим, каганці у віконцях.

Хтось обожнює сніг, а хтось тихо чекає сонця.

Біло.

Неділя, лютневий засніжений ранок.

Пахне зимою і... сусідка готує сніданок.

Хай же диво зимове нам трішки зупинить час,

Щоб це диво казкове довше було серед нас