Полин-зоря

 Тоді, як зараз, квітла теж весна

Тоді, як зараз, квітла теж весна,

Полин-зоря «рвонула» в нашім краї.

Підступна й досі свій врожай збирає,

Вона невидима, а отже, не страшна…

«Дарунки» вітер світом розіслав -

Світилися вогнем зловісні хмари.

Тоді, як зараз, квітла теж весна,

Полин-зоря «рвонула» в нашім краї.

Руда пилюка гнала навісна,

А люди святкували Першотравень,

Не знали, що на «до» й «після» аварії

Життєвий вимір поділятись став.

Тоді, як зараз, квітла теж весна.

Безлика вже робила свою «справу» -

Спалила перших, хто гасив заграви,

І над майбутнім косу занесла.

А потім – втрачений свій рідний дах,

Коріння вирване життя перевертає,

Тоді, як зараз, квітла теж весна.

Полин-зоря «рвонула» в нашім краї.

Домівки-пустки в монстрах-бур’янах,

Тварин голодних здичавілі зграї—

Кого торкнулось – завжди пам’ятає,

І чує на собі, і бачить в снах.

Тоді, як зараз, квітла теж весна.

26.04.18 Ніна Габінськ